Депресія

Депресія – хвороба нашого часу

Дослідження в усіх країнах світу показують, що депресія, подібно до серцево-судинних захворювань, стає найбільш поширеною недугою нашого часу. Це поширений розлад, на який страждають мільйони людей. За даними різних дослідників, на них страждає до 20% населення розвинених країн.

Депресія — це емоційний розлад, що виявляє себе такими переживаннями, як почуття пригніченості, безнадійності, безпорадності, вини, самокритика, зниження інтересу до зовнішньої активності. 

Ці прояви супроводжуються зниженням психічної та рухової активності, байдужістю до навколишнього, втомою, зниженням сексуальних потягів, відсутністю апетиту, запорами, безсонням (особливо в ранковий час). При деяких типах емоційних розладів безсоння та зниження апетиту можуть заміщатися відповідно до сонливості та переїдання. 

Ці фізичні прояви є вегетативними ознаками депресії та основою давно існуючих припущень щодо її психосоматичної природи.

Іншим симптомом, що часто спричиняє серйозне занепокоєння пацієнту, є порушення ясності або ефективності мислення, іноді настільки виражене, що може бути прийнято за органічне недоумство.
Депресія супроводжується також підвищеною увагою до власного внутрішнього світу та зниженням інтересу до зовнішньої активності. 

Часто людина переконана, що якийсь аспект її особистості нікчемний, дефектний, нездоровий (іпохондрія). Часто, на передній план виступає іпохондричний тривога, яка іноді є первинною. При ажитированной депресії ця стурбованість собою включає страх зубожіння та самокритичні думки, які можуть перерости у суїцидальні ідеї.

З психологічної точки зору, частою, якщо не універсальною ознакою депресії є порушення регуляції самооцінки. Основою для розвитку такої вразливості є відсутність ухвалення та емоційного розуміння з боку матері. У дитини формуються внутрішні психологічні структури, здатні регулювати самооцінку; йому необхідне її постійне підтвердження ззовні. 

Депресія розвивається в осіб з нестійкою самооцінкою, що втрачають зовнішню опору, необхідну підтримки стабільного образу себе.
Порушення регуляції самооцінки та подальша депресія можуть бути викликані втратою об’єкта (значущої людини) — його смертю, відкиданням або розчаруванням у ньому.

Серед інших причин відзначається крах ілюзій та ідеалів, неможливість жити за Я-ідеалами, почуття безпорадності та безсилля перед непереборними труднощами.

У нормі сум, викликаний втратою об’єкта, зазвичай, не супроводжується зниженням самооцінки чи самообвинуваченнями. Невротична меланхолія (патологічна депресія) на втрату об’єкта виникає тоді, коли він має нарцисичну цінність для людини (тобто має риси, що збігаються з будь-яким аспектом уразливого Я індивіда).

Втрата такого об’єкта рівносильна втраті частини образу себе; при депресії індивід може ідентифікуватись із втраченим об’єктом, намагаючись повернути втрачене. У цьому випадку самокритика є похідною від критики, спочатку спрямованої на емоційно значущої людини, або втраченої, або пов’язаної зі втратою. 

Таким чином, самокритика є виразом гніву, що спочатку був частиною суперечливого (любов-ненависть) ставлення до об’єкта, в той час ще не втраченого. Почуття провини накладається на смуток. Через змішування уявлень себе та об’єкта агресія, спочатку спрямована на об’єкт, звертається проти самого індивіда. У такій ситуації депресія є наслідком внутрішнього конфлікту.
У ряді випадків, проте, почуття провини відсутнє. Йдеться про депресії як реакції людини на конфлікт між високим зарядом, що володіють домаганнями Я (Я-ідеалами) і усвідомленням Я власної нездатності їх здійснити (почуття нікчемності). 

Порушення регуляції самооцінки, фрустрація та агресія є неминучим наслідком почуття безпорадності та безсилля.
У діагностичному сенсі термін «депресія» означає психічне захворювання, основним критерієм якого є емоційні порушення. У цьому слід пам’ятати, що депресія є у широкому спектрі психічних захворювань із різним походженням. 

У зв’язку з цим залишається справедливою позиція Фрейда, який передбачав існування взаємодоповнюючих рядів причинних чинників, включаючи конституційні та спадкові. Тому розуміння депресії можливе лише на основі нейрофізіологічних і психологічних досліджень, що доповнюють один одного, які проводяться після ретельної клінічної діагностики.
З психологічної точки зору, розгляд структури та природи свідомих та несвідомих конфліктів, специфічних психологічних захистів, а також рівня включених у конфлікт уявлень про себе та інших людей допомагає ідентифікувати ті чи інші варіанти депресивного процесу та вибрати оптимальну психотерапевтичну стратегію для конкретного пацієнта.