«Горе – це не просто почуття, це процес. Він проходить через п’ять стадій: заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття. Кожна стадія допомагає нам впоратися з втратою та рухатися вперед»
Е. Кюблер-Рос
Горе — природний процес, що супроводжує будь-яку втрату, втрату, смерть близької людини або розставання на тривалий час.
Психологи виділяють певні стадії розвитку, які має пройти горе (відчуття втрати).
Спочатку людина, яка пережила горе, перебуває в стані заціпеніння, шоку. Часто зовні це проявляється у спокої, відсутності сильних емоцій, «механічності» поведінки, характерні втрата апетиту та слабкість.
Потім настає період найбільших страждань, коли людині важко утримати свою увагу зовнішньому світі, т.к. часто виникає відчуття присутності померлого. Можливі різні тілесні реакції (утруднення дихання, безсоння тощо). Людину переслідують відчуття порожнечі, розпач, самотність, страх та почуття провини. Він стає дратівливим, а на його обличчі застигає маска страждання.
Саме в цей час краще звернутися по психологічну допомогу до фахівця, т.к. якщо людина зараз не впорається зі своїм горем, це відіб’ється на всій її подальшій життя.
Якщо цей період завершений позитивно, настає час відновлення, коли горе нагадує себе лише під час рідкісних нападів.
Нарешті, горе змінюється просто сумом, який займає своє місце в житті людини, яка змирилася зі втратою.
Але буває, що людина «застряє» на якомусь етапі, не дозволяє собі пройти до кінця цим шляхом, і постійно несе з собою цей «вантаж», що, звичайно, заважає природній течії життя. Намагаючись заглушити спогади, уникнути цього болю, можна витратити дуже багато душевних сил. Набагато краще поговорити з кимось про свої переживання, виговоритись. І не гнати від себе спогади, а спробувати прийняти їх і відпустити.
Іноді корисно подумки програти сцену розлучення, сказати людині все, що Ви хотіли б їй передати, якби вона була поруч, і попрощатися, і сказати собі, що настав час йти далі, з новими силами, новими емоціями.