«Жорстоке поводження в дитинстві здається однією з основних причин, чому люди звертаються за психіатричною допомогою в дорослому віці»
Д. Герман

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

Сімейний аб'юз: ознаки та допомога

Насильство в сім’ї – це цілеспрямований емоційний чи силовий примус/дія однієї людини над іншою, що здійснюється з певною метою, всупереч згоді, волі та інтересам потерпілого.

Основна відмінність насильства в сім’ї від інших видів насильства полягає в тому, що воно відбувається між людьми, які перебувають у близьких чи родинних стосунках.

Сімейний аб’юз може набувати форм фізичного, емоційного, сексуального чи фінансового насильства. Він може виявлятися у різних формах, наприклад, загрози, приниження, ізоляція, фізичне насильство тощо.

Ознаками сімейного аб’юзу є:

  • Контроль та домінування: прагнення контролювати партнера у всіх аспектах життя.
  • Ізоляція: обмеження контактів із друзями та сім’єю.
  • Загрози та залякування: використання страху для контролю.
  • Емоційні маніпуляції: приниження, знецінення, почуття провини.
  • Фізичне насильство: будь-які форми фізичної шкоди.

Психологічне консультування жінок – жертв домашнього насильства може включати різні аспекти роботи, такі як допомога у вирішенні особистих проблем, розвитку самосвідомості та саморозуміння, а також у подоланні емоційних труднощів. Психологія жертв домашнього насильства є складною та багатогранною областю, яка потребує особливої уваги та розуміння.

 

Ось деякі ключові аспекти жертв насильства, які опрацьовуються у процесі психотерапії:

  1. Травматичний досвід: жертви домашнього насильства часто переживають тяжкі травми як фізичні, і емоційні. Це може включати фізичне насильство, загрози, психологічний тиск та контроль.
  2. Посттравматичний стрес: багато жертв розвивають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), що проявляється у флешбеках, кошмарах, гіпервігілії та уникненні ситуацій, що нагадують про травму.
  3. Зниження самооцінки та почуття провини: жертви можуть відчувати почуття провини за ситуацію, в якій вони перебувають, а також почуття безпорадності та недооцінки своєї особистої цінності.
  4. Цикл насильства: багато жертв потрапляють у цикл насильства, коли періоди насильства чергуються з періодами ілюзорного спокою та любові з боку ґвалтівника.
  5. Ізоляція та контроль: ґвалтівники часто ізолюють своїх жертв від зовнішнього світу, контролюючи їхні дії, фінанси та соціальні зв’язки.

Жінки, які стали жертвами аб’юзу, часто стикаються з комплексом психологічних проблем, такими як:

  • Занижена самооцінка: постраждалі часто звинувачують себе в тому, що відбувається, вважаючи, що вони заслуговують на насильство.
  • Страх та тривожність: постійне почуття загрози та страху перед можливими агресивними діями партнера.
  • Ізоляція: жертви можуть почуватися самотніми та відчуженими, що посилюється через спроби агресора ізолювати їх від оточення.
  • Залежність: як емоційна, і фінансова залежність від партнера, що ускладнює вихід з аб’юзивних відносин.

Психотерапія відіграє ключову роль у відновленні психологічного стану жертви:

  • Усвідомлення проблеми: терапія допомагає жінкам усвідомити, що вони не винні в аб’юзі та мають право на безпечні стосунки.
  • Зміцнення самооцінки: робота з психотерапевтом сприяє відновленню впевненості у собі та своїх силах.
  • Розвиток стратегій виживання: психотерапія допомагає розробити плани безпеки та подолати страхи.
  • Емоційна підтримка: терапевт надає безпечний простір для вираження емоцій та переживань, що є важливим для емоційного відновлення.
  • Побудова нових відносин: після виходу з аб’юзивних відносин терапія допомагає будувати здорові та довірчі зв’язки з іншими людьми.

Психотерапія — важливий крок на шляху до одужання, і вона сприяє відновленню жінки як повноцінної особистості, здатної будувати безпечне та щасливе життя.
Психологія жертв домашнього насильства дуже складна і часто включає відчуття сорому, провини, безпорадності і страху. Жертви можуть відчувати посттравматичний стресовий синдром, депресію, тривожність та інші психологічні проблеми.

Відносини жертв із ґвалтівниками можуть бути заплутаними через цикл насильства та маніпуляцій. Жертви часто відчувають складнощі в усвідомленні, що те, що відбувається з ними, неприйнятне. Між жертвою та аб’юзером можна відзначити певну динаміку у відносинах, яка називається циклом насильства

Цикл насильства зазвичай включає наступні етапи:

  1. Загострення ситуації: конфлікт чи напруженість у відносинах посилюються.
  2. Ескалація: наростання напруженості призводить до прояву насильства з боку одного із партнерів.
  3. Закінчення насильства: насильство припиняється, можливо, вибачення, обіцянки виправитись.
  4. Медовий місяць: партнери намагаються «забути» про насильство і повертаються до звичайного життя.
  5. Реконсолідація: нормалізація відносин, можливо, прощення та продовження взаємної підтримки.

Цей цикл може тривати довгий час, доки не будуть зроблені кроки для його переривання. Важливо бути поінформованим про ознаки насильства та звертатися за допомогою до фахівців у разі потреби.

У взаєминах із психологом клієнт(-ка) відновлює чи навчається досвіду:

  • Довіри та відкритості: успішна терапія будується на взаємній довірі, де жінка може ділитися своїми переживаннями та отримувати щиру підтримку.
  • Активній участі: важливо, щоб жінка була залучена до процесу терапії, беручи активну участь в обговореннях та виконанні рекомендацій.
  • Постійний міцний зв’язок: регулярні зустрічі з психотерапевтом допомагають відстежувати прогрес і коригувати терапію в міру необхідності.
  • Відвертості та зворотного зв’язку: жінка повинна почуватися вільною у висловленні своїх думок та емоцій, що сприяє зміцненню стосунків із психологом.
  • Психотерапія є важливим інструментом для відновлення жінок після аб’юзу, допомагаючи їм набути внутрішню силу та впевненість у собі.
  • Розвиток навичок самодопомоги: терапевт допомагає жінці навчитися керувати своїми емоціями та стресом, зміцнюючи її психологічну стійкість.
  • Допомога у відновленні автономії: психотерапія спрямована на відновлення незалежності та самооцінки, допомагаючи жінці приймати самостійні рішення.