«Стрес — це не те, що з вами трапилося, а те, як ви це сприймаєте»
Г. Сельє
Стрес — це природна реакція організму на зовнішні і внутрішні подразники, яка допомагає адаптуватися до умов, що змінюються. У помірних дозах стрес може бути корисним, стимулюючи особистісне зростання та мотивацію. Однак хронічний стрес або надмірні рівні стресу можуть надавати руйнівний вплив на психічне та фізичне здоров’я.
Стрес можна визначити як стан підвищеної напруги, що виникає у відповідь на зовнішні або внутрішні виклики, які називають стресорами. Ці стресори можуть бути як фізичними (наприклад, травма чи хвороба), і психологічними (наприклад, соціальні чи емоційні проблеми).
Реакція на стрес регулюється центральною нервовою системою і включає активацію гіпоталамо — гіпофізарно — надниркової осі та симпатичної нервової системи. Це призводить до викиду гормонів стресу, таких як адреналін та кортизол, які готують організм до «боротьби чи втечі». Ця реакція важлива для виживання, але коли вона стає хронічною, вона може завдати шкоди організму.
Американські психологи Холмс і Рей розробили шкалу стресових ситуацій, в якій ранжували важливі життєві події за ступенем емоційної напруги, що викликається ними. Найвищим балом (100) у цій шкалі відзначено смерть близького родича. Далі за спадною слідують розлучення (75), тюремне ув’язнення (63), тяжка хвороба (53) і навіть великий борг (31). Дослідники вважають, що накопичення протягом 1 року напруги, що перевищує 300 балів, таїть серйозну загрозу для нашого душевного та навіть фізичного самопочуття.
Парадокс полягає в тому, що дана шкала включає і такі події, як весілля (50), народження дитини (39), визначне особисте досягнення (28), підвищення по службі (27), переїзд на нове місце проживання (20) і навіть відпустку (13).
Таким чином, якщо ви протягом року зуміли закінчити університет, знайти роботу та нове житло, одружитися, з’їздити у весільну подорож і обзавестися потомством, то ваш особистий показник емоційної напруги починає “зашкалювати”, ризикуючи обернутися “нез’ясованим” роздратуванням та занепадом сил.
Отже, зрозуміло, що стрес — невід’ємна частина нашого життя. Він викликається будь-якими значними подіями — як прикро, так і приємними. І боротьба зі стресом означала б не лише уникнення сварок та невдач, а й відмову від особистих досягнень та життєвих радостей.